Імпреза по-самчиківськи
У селі Самчики, що на Старокостянтинівщині 29 червня відбулася незвична мистецька акція – літературно-пісення "імпреза по-самчіківськи". Ініціаторами проекту став керівник веб-порталу "Жінка-УКРАЇНКА" Юрій Пероганич, Державний історико-культурний заповідник «Самчики», Старокостянтинівське районне радіомовлення, підтримку надала Старокостянтинівська районна рада та рацонна адміністрація.
Новизну і значимість імпрези на наш погляд слід оцінювати перш за все з точки зору розширення орбіти мистецького простору. Тепер він збагатився унікальним музеєм-садибою - палацо-парковим ансамблем "Самчики". Справді, скільки українських музикантів виступали зі сцени столичної філармнії? Мабуть сотні. Скільки співали з Міланської Ла Скала? Десятки. А з естради Самчиківського маєтку? Так отож...
Тому пару слів про саму пам'ятку. Палацово-парковий ансамбль у Самчиках є одним з небагатьох, що зберігся до наших днів і має статус заповідника. В Самчиківському палаці є такі родзинки, як японська кімната, скульптури левів, старовинний рояль з дуже мелодійним звуком, на території заповіднику є також китайська садиба (вона ж – льодовня), відкрита аранжерея (тобто не обтяжена скляним дахом), альтанки, а в радянські часи з'явилась ще й цегляна дослідна станція. Стараннями працівників музею пам'ятка дбайливо доглянута, а якщо Вам пощастить послухати екскурсію від самого директора – Богдана Пажинського, враження гарантовані.
Тепер про сам проект. Портал "Жінка-Україна" популяризує творчість українських жінок – поетес, співачок. письменниць. Щоправда справжня українська жінка ніколи не буває емансипованою, тож і чоловіки на портал потрапляють через спеціальну лазівку, яка називається "гість порталу". Ось творчість героїнь (і звісно ж – гостей) і постала перед слухачами гостей музею – жителів села Самчики, гостей зі Старокостянтинова та інших міст.
Найбільш авангардно на наш погляд прозвучали верлібри Ярини Мавки. Верлібр – це коли поетові вдається настільки сконцентровано викласти думку, що усялікі там рими, ритміка і тому подібні тонкощі вже не потрібні. В музиці чимось подібним займався Антон Веберн, але й він не був вільним від конструкторського полону (а саме додекафонії). В вокальній частині мав місце той випадок, коли професіоналізм зоріє – відмітимо блискучі виступи Світлани Мирводи і Маркіяна Свято. Були й інструментальні твори – Андрій Бондаренко виконав на самограйці твори Лисенка, а Юлія Григорук на бандурі - "Червень" Чайковського. До речі дуже автентично прозвучав на бандурі Чайковський, що б там москалики не казали, а корні у Петра Ілліча – наші.
Окрему пошану слід скласти виконавцям, що наважились вийти на сцену без фонери, а саме гурту "Асса", які виконували улюблені нами пісні удвох – гітара і вокал. Взагалі фонера чимось нам нагадує соус – він буває смачний, але смак самої їжї за ним геть не відчувається.
І, звичайно, ж відмітимо Оксану Радушинську, яка вела всю імпрезу, що розтягнулася десь так на три з половиною години безперервно. Не знаю як хто, а ми би стільки часу знаходитися на сцені не витримали.
Насамкінець, пару коментарів до фото, що Ви бачете праворуч. Китайський будинок насправді є декорацією над древньою льодовнею – пращуром сучасного холодильника. Її змогли реставрувати. Мега-писанка перед ним, представниця Хмельниччини на конкурсі писанок, також вціліла завдяки тому, що її вчасно евакуювали сюди, до заповідника. А ось ялини на дальному плані нажаль засохли і стоять незрубані. Знаєте чому? Тому що на вирубку потрібен Дозвіл, а особи, що мали б його виготовити, зайняті чимось іншим. Можливо діленням нуля на нуль. Мистецтву все-таки щастить більше...
маґістр витончених наук
Півтон Безвухий